Огляд. В останні роки значна увага приділяється датчикам, які можуть імітувати властивості людської шкіри. Серед них ємнісні датчики привернули увагу завдяки своїй простій структурі, малим втратам, відсутності температурного дрейфу та іншим відмінним властивостям. Ці датчики мають численні застосування в таких сферах, як робототехніка, взаємодія людини і машини, медичне обслуговування та моніторинг здоров’я. Однак при використанні в гнучких ємнісних датчиках полімерні матриці страждають від високого гістерезису через їх майже незмінний об’єм під тиском і притаманну їм в’язкопружність. Щоб подолати це обмеження, дослідники зосередилися на покращенні продуктивності сенсорної системи шляхом розробки мікроструктур матеріалів. Зокрема, вивчено два типи датчиків на основі прикладених сил: датчики тиску та датчики деформації. У датчиках тиску зазвичай використовуються п’ять типів мікроструктур, а в датчиках деформації – чотири. Переваги, недоліки та практичні значення цих різних структур систематично розроблені. Показано, що мікроструктуровані діелектричні шари або електроди покращують чутливість датчика, зменшують гістерезис і надають жорстким електронним пристроям відмінну еластичну розтяжність. Ці властивості мають вирішальне значення для розробки носимих пристроїв і м’яких роботів нового покоління. Однак існують конфлікти між високою чутливістю та розтяжністю, між гістерезисом і захистом від перешкод, а також між однорідністю та вартістю, які необхідно враховувати при проектуванні ємнісних датчиків з різними мікроструктурами. Незважаючи на ці проблеми, розвиток нових технологій, таких як бездротовий зв’язок і суперконденсатори, сприяв швидкому розвитку ємнісних датчиків. Завдяки подальшим дослідженням і розробкам можна розробити багатофункціональні електронні шкіри з такими ж або навіть кращими характеристиками, ніж людська шкіра. Цей огляд забезпечує всебічне розуміння проектування передових гнучких і розтягуваних ємнісних датчиків з використанням геніальних мікроструктур, створених людиною.